– Я хочу, щоб все стало як було! Як раніше, коли ще не було цієї хвороби, до цих відносин до всього цього. І жити як раніше! – Вона здавалося, просто вимагає, щоб світ став таким як їй потрібно, але він уперто не хотів відповідати.
І мені на жаль, не залишалося нічого, крім як в черговий раз зіштовхнути її з реальністю.
– Але до цього ти жила таким чином який, власне, і привів тебе до того стану, що є зараз, – обережно почала я. – Розумієш те, що було, ВЖЕ сталося. І зникнути воно не може. Адже наслідки є. І чим сильніша людина опирається реальності, тим більше болю створює у своєму житті. Але те, що правда, можна це почати будувати своє життя з урахуванням того, що було. Що проросло всередині, що стало досвідом, що залишилося шрамом. Це і називається прийняти, трансформувати та почати по-іншому. Іншою людиною. І це не означає, що більше ніколи не буде помилок, чи не буде страшно, чи не буде боляче, це означає, що все одно я залишаюся живою і явно рада цьому?
