Психодрама – це метод психотерапії, у якому клієнти продовжують і завершують свої дії у вигляді театралізації, рольової гри, драматичного самовираження. Використовується як вербальна, і невербальна комунікація. Розігрується кілька сцен, що зображують, наприклад, спогади про специфічні події минулого, незавершені ситуації, внутрішні драми, фантазії, сни, підготовку до майбутніх ситуацій з можливим ризиком або мимовільні прояви психологічних станів «тут і зараз». Ці сцени або наближені до реальної життєвої ситуації, або виводять назовні внутрішні ментальні процеси. Якщо потрібно, інші ролі можуть взяти він члени групи чи неживі предмети.
Через сценічне розігрування епізодів зі свого життя (минулого, сьогодення та майбутнього) людина отримує можливість, використовуючи свою спонтанність та креативність, увійти в контакт із власним минулим та набути навичок, які стануть йому необхідні в майбутньому. Дзерка Морено називає цей процес “спосібом безкарно жити, незважаючи на скоєні помилки”.
Головне в психодрамі, на відміну від гештальт-терапії – це дія.
Здається, що в психодрамі все відбувається граючи, як би само собою, проте в її основі лежить дуже непроста дія, що послідовно здійснюється. Його грецька назва – драма. Драматично зображується та переноситься в дію складна внутрішня проблема. В результаті таких психодрам зростає мужність, необхідна для вступу в контакт із забутими спогадами, з голосами та образами внутрішнього світу. Психодрама може стати для людини поворотною точкою у його житті, у взаєминах з оточуючими, у конфліктній ситуації. Сильне переживання має великі наслідки, подібно до кіл, що розходяться по воді від впав каменю. Таке переживання продовжує впливати у реальному повсякденному житті. Воно доходить до глибини душі, торкається змісту психіки і приводить його в рух. Неусвідомлений, пригнічений, давно відсунутий убік зміст тепер потребує роботи над собою, осмислення і тоді, нарешті, у свідомості відбуваються суттєві зміни.
