Призначення – правда чи вигадка?
– Я не знаю, чим мені зайнятися. Чи піти на курси бровістів, візажистів та ще якихось …істів?
– Ну чого, гарна ідея, – говорю я. – Особливо якщо це викликає інтерес…
Не надто слухаючи мою відповідь дівчина продовжує. – Але взагалі я хочу допомагати людям.
– !?, – Я ніби трохи приходжу в замішання.
– Хочу заробити грошей та піти вчитися “хілінгу” та лікувати людей.
– Хм, – думаю я. А чим допомога у робленні людей красивими (наприклад за допомогою малювання брів) відрізняється від лікування у них чогось іншого? Чи за це не передбачається брати гроші?
– Ні, відповідає, – передбачається.
І постає питання.
Тоді як дізнатись, де твоє, а де надумана ідея про те, що це правильно? І це в мене піде? І принесе мені визнання та задоволення?
Це перенесло мене в далеке минуле. Скільки себе пам’ятаю, ще зі школи постійно розбирала якісь особисті питання всіх своїх друзів.
А потім пішла вчитися на …фінасиста (і там радісно завалила все, окрім психологій, пелагогік, філософій та суміжних дисциплін). Потім працювала у фін. Підприємствах, тільки займалася реально, розрулюванням внутрішніх та зовнішніх конфліктів всюди (хоча посада була зовсім не про це). І в останній з них отримала випадково високу посаду саме тому, що коли трапилася вкрай конфліктна ситуація, заступник. директора сказав: “я до інвесторів пояснюватися не піду”. Взяв портфель і пішов додому, а наступного дня написав заяву про звільнення.
А я пішла спілкуватись і чесно кажучи, досі не зрозумію його паніки. Мені було гаразд.
А ще моя подруга на роботі, допомагала мені вважати величезні і довжелезні икселівські “простирадла”, тому що я дуже неясно розуміла, що робити і від вищого керівництва, це треба було приховати. І жила я так поки що нарешті волею долі не потрапила спочатку “лікуватися”, а потім і вчитися на психотерапевта. Далі закрутилося саме.
Все це я власне до того, що вже з дитинства було видно, що я не вмію ні рахувати, ні фарбувати волосся, ні ліпити, ні малювати (просто раніше батьки цим не займалися, зараз слава богу багато хто йде по-іншій дорозі:) мама (аналітик від бога, здатна перемножувати двох і тризначні числа в умі) мені сказала, що психолог це не професія, і якщо сама я – дура, то треба слухати старших. Хотіла вона есієсно як краще, і на той момент правда в моді були юристи та економісти.
Ще один приклад і закінчую.
Там, навчаючись у першому своєму злощасному універі на фінансового аналітика, я познайомилася з дівчиною. У мами якої шила ділові костюми, дивовижні пальта і всяке різне на роботу в банк і не тільки. Ця дівчина їх допомагала апгрейдити, моделювати, вибирати із журналів. Ми дружимо вже багато років, але що примітно, тільки недавно я помітила, що багато років неусвідомлено, бачачи у неї сумки, куртки, прикраси купувала схожі речі. Тоді вона вчилася зі мною на фінансиста, потім теж працювала у банку. Тепер вона класний стиліст.
Коротше кажучи, свій талант видно з дитинства, залишається його тільки впізнати і розвивати, і не обманювати себе хибними ідеями та чужими думками, що це вигідніше модніше та “високооплачуване”. Ось і епілог: правильно – це так як це у тебе. Як твоя душа хоче? Там і грошики підтягнуться, тому що світові не ліньки підтримувати те, що робить його кращим).
На написання цього мене наштовхнуло питання дівчини з моєї вайберівської групи. (До речі, якщо є бажання туди потрапити для безкоштовних мініконсультацій, психологічного Таро та трансформаційних Ігор, дайте знати)
Теги: #призначення#дарашадура #психотерапія #психологія #заздрість #нетакою #інші #дар #життя#гештальт #гештальт_терапія #навчання_гештальту #курси_психології #тренінг_особистісного_зростання #психолог #тренінг_по_психології
