Гештальт-терапія – один з сучасних напрямів екзистенційної психотерапії. Головна його мета – підвищення ступеня усвідомленості людини для досягнення цілісності особистості, наповненості та свідомості життя, поліпшення контакту з оточуючими людьми та зовнішнім світом.
У дитинстві ми “ковтали” образи, бо боялися дати відсіч. Потім ми соромилися сліз, щоб не засмучувати близьких. Сьогодні пригнічуємо в собі радість через різні міркування, умовиводи та проекції типу “якщо сильно сміятися, потім доведеться гірко плакати” і т.д. і т.п., а потім випадково виявляємо, що і вона кудись поділася з нашого життя, і більшу частину часу обличчя має насторожене і скорботне вираз.
Все це пригнічене, невисловлене, невиражене і незавершене живе всередині, поглинає наші сили та отруює наше життя. У результаті ми допомагаємо тим, кому зовсім не хочемо, і, навпаки, не можемо висловити любов до своїх близьких.
У перекладі з німецької гештальт означає образ, фігуру, форму. У психології під гештальтом розуміють специфічну організацію елементів, що становить певне ціле. У процесі життя і обставин це ціле в нас начебто роздробилося на безліч частин і шматочків, яке в певному сенсі допомогло нам вижити, але з іншого боку не змогло зберегти енергію радості та єдності зі світом, яка доступна саме цілому. І більшість страждань яка виникає це про те, що “частина мене ніби хоче одного, а інша іншого і вони ніяк не можуть примиритися”. І оскільки кожна фігура форма явище у світі, тобто гештальт, прагне до завершення те й наше внутрішнє часто неусвідомлене бажання і є з’єднатися, стати цілою наповненою і як результат щасливою людиною.
Коли в людини виникає потреба, яка потребує задоволення в даний момент часу, сильніше за інших відбувається контакт із зовнішнім світом. І часто буває збій розрив кордону контакту, коли задоволення відбутися не може.
Гештальт підхід який працює в часі “тут і зараз” допомагає знайти або помітити на якій фазі відбувається розрив контакту, усвідомити яким способом людина робила це, і можливо знайти нове творче пристосування, як новий спосіб завершити незавершену ситуацію і надалі контактувати із зовнішнім світом комфортним та продуктивним способом.
Дуже велика увага при цьому приділяється відчуттям, почуттям, емоціям та переживанням у конкретний момент часу.
